ТЕНДЕНЦІЇ >>>>>

У той час як сонячна й вітрова енергетика постійно на слуху, побутує думка, що гідроенергетика в світі занепадає. Однак статистика розвінчує цей міф - на сьогодні світова гідроенергетика забезпечує близько 20% всього виробітку енергії.

Потужність ГЕС у світі становить 1267 ГВт, з них гідроакумулюючих - 142,1 ГВт. Найбільшими виробниками гідроенергії (ГЕС та ГАЕС) у світі є США, Канада, Бразилія, Китай та Росія. Перше місце в світі належить Китаю - 27%, Бразилія - 8,6%, США - 7,7%, Канада - 7,5%, Росія - 4,7%. Відсоток гідроенергетики у забезпечен-ні енергопотреб у Китаї становить 17%, у Бразилії, Канаді, Венесуелі, Австрії - більше 50%, а Норвегія та Парагвай  майже 100% своїх потреб в електроенергії отримують за рахунок гідроресурсів. Зокрема, Норвегія є класичною країною гідроенергетики. Вона посідає перше місце у світі з виробництва електроенергії на душу населення (більше 20 тис. кВт-год.). Майже всю електроенергію в країні - 81 млрд. кВт-год. на рік виробляють гідроелектростанції.

У той же час Україна, яка має величезні водні запаси, використовує їх лише на 50%. Встановлена потужність ГЕС та ГАЕС в об'єднанiй енергетичнiй системi України (ОЕСУ) становить 7350 МВт. У балансі потужності енергосистеми України частка гідроелектростан-цій не перевищує 9,1%. До того ж, в Україні існує дефіцит маневрових і регулюючих потужностей.

На початку XXI столiт-тя в енергетичному комплексі України гідроелектростанції посідають тре-тє місце після атомних і теплових. Встановлено, що економічні та технічні можливості використання українських гідроресурсів дорівнюють близько 20 млрд. кВт-год. - сьогодні їх використовується не більше половини.

Саме завдяки розчищенню від забруднень і побудові сучасних екологічних гідростанцій українські річки можуть отримати друге життя.

За підрахунками фахівців, світова потреба в енергії до 2030 року зросте майже до 60% і може досягти 30000 млрд. кВт-год. Досвід найрозвине-ніших країн світу показує, що саме гідроенергетика є тією міцною ланкою, що утримує енергобаланс. Учені стверджують, що до 2030 року виробництво електроенергії на ГЕС збільшиться на 50% та складе більше 4500 млрд. кВт-год. при чому, це від-буватиметься передусім за рахунок країн, що розвиваються. Роль інших відновлюваних джерел енергії також зросте, однак вони не зможуть на-дійно працювати без акумулюючих потужностей ГАЕС.

Так, за оцінками Світової енергетичної ради, економія органічного палива завдяки малій гідроенергетиці в загальному виробництві енергії на 2020 рік буде становити 69 і 99 млн. тонн для від-повідно мінімального й максимального варіантів розвитку.

Малу гідроенергетику, в першу чергу, варто використовувати у віддалених і важкодоступних районах, де немає ліній електропередачі, а постачання орга-нічного палива пов'язане з великими часовими, технічними й фінансовими труднощами. Всю територію країни важко повністю охопити мережею централізованого електропостачання, тому з урахуванням особливостей території, доцільно максимально використовувати природне екологічно чисте поновлювальне джерело енергії - воду, відновивши старі та спорудивши нові малі та міні-ГЕС, які могли б успішно забезпечувати споживачів дешевою електричною енергією.

Україна має неабиякий потенціал розвитку гідроенергетики. Тут налічується понад 63 тисячі малих рік і водотоків загальною довжиною 135,8 тис. км, з них близько 60 тис. (95%) - дуже малі (довжина менше10 км), їхня сумарна довжина - 112 тис. км, тобто середня довжина такого водотоку -1,9 км. Більшість малих рік довжиною менше10 кммають площу водозбору від 20,1 до 500 кв.км (87% усієї кількості й 72% всієї довжини малих рік України). Малих рік із площею водозбору від 50,1 до 100 кв. км налічується 890 (28% усієї кількості), а 797 річок (25%) мають площу водозбору 20,1 - 50 кв.км.

Основною їх гідроло-гічною рисою є середній багаторічний стік, або норма річного стоку.

Найбільшою водоносністю вирізняються ріки Карпат, стік яких значною мірою залежить від висоти басейну. При використанні енергетичних ресурсів малих рі-чок велике значення має стан льодоставу на річках узимку. Це особливо важливо для міні-ГЕС, які використовують кінетичну енергію потоку річок.

Дані про гідроелектричний  потенціал малих річок України можна знайти на інтернет-порталі електротехнічної галузі.

Технічний стан діючих малих ГЕС характеризується значно або повністю зношеним основним гідросиловим, гідротехнічним і електротехнічним обладнанням; наявністю несправностей у гідротехнічних спорудах, що можуть стати причиною виникнення аварійних ситуацій; замуленням водоймищ; зростання забору води на неенергетичні потреби; розмивами кріплень водозливних і берегових ділянок нижніх б'єфів тощо. Нове обладнання для малої енергетики - це, насамперед, агрегати потужністю від 1,5 до 100 кВт для мікро- й агрегати потужністю до 1000 кВт включно для міні-ГЕС. Це пояснюється наявністю серійно виготовленого обладнання (генератори, турбіни то-що) для комплектації гідроагрегатів.

Енергетичне обладнання для малої гідро-енергетики можна поді-лити за потужністю: агрегати для мікро-ГЕС потужністю до 100 кВт включно; агрегати для міні-ГЕС потужністю до 1000 кВт включно; за умовами екс-плуатації: робота паралельно із промисловою мережею; робота на ізольованого споживача.

Станції малої енергетики за виконанням поді-ляються на: стаціонарні пригребельні з поєднанням греблі й будинку ГЕС; стаціонарні безгребельні з напірним трубопроводом; мобільні в контейнерному виконанні, з використанням пластикових труб як напірного трубопроводу; переносні потужністю до 10 кВт, які застосовуються на невеликих греблях і трубопроводах; заглибні безгребель-ні потужністю до 5 кВт (при швидкості току води близько3 мна секунду).

В Україні діє кілька фірм, які спроможні задовольнити потреби ринку в згаданому обладнанні. Зокрема, мікрогідроелектростанції й гідротурбіни для малих і міні-ГЕС виробництва "Турбоатом", можуть працювати як автономні установки, призначені для сталого енергопостачання споживачів, так і паралельно з іншими міні-ГЕС на "локальну" або на промислову мережу.

Іван КАРПЮК