ТОЧКА ЗОРУ>>>>>

Якщо пересічного українця запитати, що таке гідроенергетика, то відповідь ви отримаєте не одразу і, скоріше за все, невірну. Сьогодні на слуху сонячна та вітрова енергетика, яку називають "зеленою" або відновлюваною та вважають її панацеєю від усіх енергетичних негараздів, у тому числі і, як джерела незалежності від іноземних енергоносіїв. Про енергію води говорять неохоче, мало або негативно, а ще - багато неправди. Сьогодні спробуємо розвінчати міф, який створили супротивники та відкриті вороги гідроенергетики. Отже, міф № 1:  гідроенергетика у світі занепадає, а існуючі вже ГЕС та ГАЕС нині закривають.

Та спочатку трохи нудної статистики, без якої істинна картина не намалюється.

Світова гідро-енергетика. Світова гід-роенергетика сьогодні забезпечує близько 20% всього виробітку енергії. Більше електрики виробляють лише тепловики, але на сьогодні це надто шкідливий продукт. Перш ніж зробити своєрідний моніторинг гідроенергетики України, поглянемо на світову карту галузі ринку. Географія енергії води розливається від Cполу-чених Штатів до Китаю та охоплює всю земну кулю. Окрім Арктики та Антарктики.

Потужність ГЕС у світі становить 1036 ГВт, з них гідроакумулюючих - 142,1 ГВт. Найбільшими виробниками гідроенергії (ГЕС та ГАЕС) у світі є США, Канада, Бразилія, Китай та Росія. Перше місце в світі належить Китаю - 27%, Бразилія - 8,6%, США - 7,7%, Канада - 7,5%, Росія - 4,7%.

Якщо подивитись на відсоток  гідроенергетики у забезпеченні енергетичних потреб тієї чи іншої держави, то в Китаї її частка становить 17%, у Бразилії, Канаді, Венесуелі, Австрії - більше 50%. А Норвегія та Парагвай  майже 100% своїх потреб в електроенергії отримують за рахунок гідроресурсів. В той же час Україна, яка має величезні водні запаси, використовує їх лише на 50%.

Установлена потуж-ність ГЕС та ГАЕС в ОЕСУ (об'єднана енергетична система України) становить 7350 МВт. У балансі потужності енергосистеми України частка гідро-електростанцій не перевищує 9,1%. До того ж, в Україні існує дефіцит маневрових та регулюючих потужностей.

 Аналіз тенденцій розвитку світової енергетики свідчить, що основними її факторами є енергетична безпека, надійність енергопостачання, енерго-ефективність та екологіч-ність. У XXI столітті людство нарешті замислилось над проблемою енергозбереження і під-вищення ефективності використання енергоресурсів при неухильному зростанні енергоспоживання. До цього, очевидно, спонукали різка зміна клімату та проблема глобального потепління, спричинені викидами парникових газів. За підрахунками фахівців, світова потреба в енергії  до 2030 р. зросте майже до 60% і може досягти 30000 млрд. кВт. год.  Де взяти таку кількість екологічних кіловатгодин з відновлюваних джерел? Світова практика, зокрема, найрозвиненіших країн світу - Норвегії, Австрії, США, Канади показує, що гідроенергетика і є тією міцною ланкою, яка тримає на собі енергобаланс держави.

Фахівці стверджують, що до 2030 р. виробництво електроенергії на ГЕС збільшиться на 50%  та складе більше 4500 млрд.кВт.год, і це відбудеться в основному за рахунок країн, що розвиваються. У світовій електроенергетиці  за рахунок введення ТЕС та АЕС, що працюють у базовому режимі, посиляться процеси об'єднання національних енергосистем у великі транснаціональні системи з єдиними біржовими майданчиками, що у свою чергу посилить надійність енергопостачання.

Але без ГЕС та ГАЕС, як джерел високоманеврених потужностей,  високої надійності та безпеки цього не досягти. Також істотно зросте роль сонячної, вітрової та біо-енергетики, але без акумулюючих потужностей гідроакумулюючих стан-цій вони не зможуть надійно працювати.

Європа як лоно гідроенергетики. Єв-ропа поступово переходить на відновлювальну енергетику. У німців та данців - це вітер, у норвежців - вода. Втім, не все так просто! В чому ж полягає кардинальна проблема із відновлюваною енергією? А проблема саме в недостатній кіль-кості проміжних енергонакопичувачів. Адже сонце світить, вітер - дме, втім не завжди тоді, коли потреба в електроенергії найбільша. В результаті вітряк чи сонячна батарея не накопичують енергію, а працюють "на вітер". Щоб акумулювати надлишок електроенергії, потрібен накопичувач. Таким "резервуаром" і є гідроакумулюючі станції - ГАЕС.

Наприклад, проблема німецької вітрової енергетики у тому, що найбільший свій розвиток вона отримала на півночі, де постійно вирують сильні вітри, але там суцільний рівнинний рельєф. До найближчих гір - сотні кі-лометрів. Тому німецька сторона домовляється з Норвегією про будівництво підводної лінії для постачання постійного струму, яка дозволить перекидати з Німеччини до Норвегії "на зберігання" надлишок вітрової електрики, а за необхідності отримувати назад екологічно чис-ту гідроенергію.

До чого я це все веду? Супротивники розбудови гідроенергетики в Україні постійно говорять про те, що нам не потрібні нові ГАЕС, лише сонячна та вітрова енергія. Але без ГАЕС - акумуляторів струму - "зелена енергетика" приречена!

Норвегія - як приклад чистої енергії води. У цієї країни є чому повчитися. Норвегія - одна з найбільш розвинених країн світу. За розрахунками показників ООН, яка щороку виводить індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), вона - перша в рейтингу країн за рівнем якості життя. Паливно-енергетичний комплекс Норвегії є одним із світових лідерів у будівництві нових електро-станцій та енергосистем на відновлювальних джерелах енергоресурсів. Базою високорозвиненої енергетики країни є гідроенергетика. Норвегія знаходиться на першому місці у світі з виробництва електроенергії на душу населення (більше 20 тис. кВт/год.). І майже всю електроенергію в країні - 81 млрд. кВт./год. в рік - виробляють гідроелектро-станції. Тому Норвегія справедливо вважається класичною країною гідроенергетики, і це не зважаючи на те, що вона має величезні поклади нафти і газу. Норвежці з розумом використали природний рельєф. В країні створена та ефективно функціонує розгалужена мережа ГЕС та ГАЕС, яка є основою енергозабезпечення промисловості і побутових господарств. Впевнена, що саме завдяки енергонезалежності ця країна посіла перше місце у світі по якості життя.

Для посилення національної безпеки України та її незалежності, збіль-шення експорту електроенергії та інтеграції ОЕС України до європейської енергосистеми, а також збільшення експорту електроенергії, в Стратегії розвитку енергетики України до 2035 р. схвалено такі напрямки розвитку гідроенергетики: завершення будівництва Дніст-ровської, Канівської та Ташлицької ГАЕС, продовження реконструкції ГЕС Дніпровського каскаду та Дністровської ГЕС, спорудження ГЕС на ріках Тисі та Дністрі та їх притоках, відбудова існуючих та спорудження нових ГЕС на малих ріках та водостоках. На території України нараховується 63 тисячі малих річок та водотоків загальною довжиною - 135 тисяч км. Українські річки гинуть від діяльності людини. Вода забруднена фосфатами та іншими шкідливими відходами промислового та аграрного виробництва. Русла річок захаращені та нечищені. Українська річка має шанс на виживання - розчистивши їх та побудувавши сучасні екологічні ГЕС, річки отримують друге життя.

Марина ЛЕВЧЕНКО (Далі буде)