ДОЗВІЛЛЯ >>>>>

Коли ми говоримо про дозвілля, на думку частіше спадає молодь, яка розважа-ється на фестивалях, концертах та інших святах. А от про дозвілля людей старшого покоління мова заходить рідко. Проте найбільше вільного часу для відпочинку й найбільшу потребу у спілкуванні мають люди старшого віку - пенсіонери, котрі відпрацювали на підприємствах і в орга-нізаціях по декілька десятків років. Їм не менше, а, може, навіть і більше потрібне організоване дозвілля, оскільки часто це люди самотні, або ті, хто вже втратив свою пару. Декілька років тому працівники Ка-нівського будинку культури розпочали проводити танцювальні вечори для людей старшого віку, що швидко стали популярними серед канівців. У зимовий час такі вечори проводять у фойє міського будинку культури, а в літній - силами активістів під відкритим небом - на набережній Дніпра біля фонтана.

Із травня по вересень щоп'ятниці, щосуботи та щоне-ділі, коли дозволяє погода, увечері на набережній Дніпра в Каневі лунає музика. Біля фонтану збираються люди - жінки й чоловіки, самотні і по-дружжя. Тут розпочинаються танці.

Спочатку виходять на ім-провізований танцмайданчик дві-три пари, згодом шість, вісім, десять і більше. За "діджея" зазвичай Василь Володимирович Ільєвський - канівський музикант, який щовихідних привозить сюди власне музичне обладнання. Саме він три роки тому започаткував проведення танцювальних вечорів на набережній. Василь Ільєвський чудово співає сам або вмикає музику в записі. Іноді його підміняє товариш - Василь Якимович Незамай, який і сам любить пуститися в танок.

Як розповідає Василь Незамай, за декілька років, упродовж яких відбуваються тан-цювальні вечори, серед одиноких відпочиваючих утворилося декілька подружніх пар. Люди різних професій, різного віку знайомляться, спілкуються й приємно проводять час разом, танцюючи під українські й російські хіти минулих років та сучасні композиції. Іноді на танцмайданчику не проти порозважатися й молодь, а дехто з постійних відвідувачів приходить сюди  разом з онуками.

- Більшість із нас приходить до фонтана щовихідних, якщо дозволяють справи, - розповідає Василь Незамай. - Іноді збирається чимала компанія, танцюючих так багато, що перехожим важко їх оминути. Майже всі, хто навідався сюди хоча б один раз, стають постійними відвідувачами. Люди вдячні, що є місце, куди можна прийти представникам старшого покоління. Дехто приїздить сюди із іншого кінця Канева, а дехто навіть із сіл району.

Є у відвідувачів танцювальних вечорів і помічники - голова міської організації ветеранів Василь Тулін та працівниця управління соцзахисту Валентина Кияшко. Вони, за словами Василя Незамая, не раз надавали допомогу в проведенні вечорів.

Аби танці на набережній відбулися, сюди потрібно доставити музичне обладнання, підключити його, а перед тим - підібрати відповідний музичний матеріал. У дощову погоду танці доводиться відкладати, оскільки місце для проведення вечорів не обладнане належним чином.

Постійні учасники танцювальних вечорів на набережній неодноразово зверталися до міської влади із проханням обладнати місце для цих заходів накриттям або хоча б навісом для апаратури, облаштувати місця для сидіння, пункт продажу води чи кави, забезпечити чергування патрульної поліції, яка б охороняла порядок. А ще активісти просять закласти в бюджеті міста кошти для оплати праці музиканта, без ентузіазму якого навряд чи вдалося б проводити танцюваль-ні вечори регулярно.

 - Ми запрошуємо на наші вечори усіх бажаючих, незалежно від віку і статі,  - говорить Василь Незамай. - Танці - це рух, а рух - це здоров'я, життя. Що може бути приєм-нішим, ніж рухатися під музику, заводити нові знайомства й зустрічатися із старими друзями? На пенсії життя не закін-чується, тож не варто сумувати перед екраном телевізора, краще прийти на набережну до фонтана.

Більшість постійних відві-дувачів танцювальних вечорів - люди скромні та сором'язливі й не бажають, аби їх імена були надруковані в газеті. Пані Світлана розповідає, що приходить на набережну постійно, аби провести тут в компанії любителів танців декілька годин.

- Що мені робити у вихідний день удома самій у чотирьох стінах? Тож я збираюся на танці - роблю зачіску, макіяж, вдягаю сукню, взуваю черевики - для мене це ціла по-дія. Тут, на танцмайданчику ми переживаємо нашу другу молодість. Тому від усіх активістів хочемо попросити керівництво міста дослухатися до наших прохань. Ми - пенсі-онери, працювали по 30, а дехто по 40 і більше років. Невже ми не заслуговуємо на гідний відпочинок та організоване дозвілля? Сподіваємося, що наші звернення не залишаться без уваги.

Підготувала Юлія ТАШАНЬ