СИТУАЦІЯ >>>>>

ПРОЛОГ

Усі в Каневі знають Володимира Коржова. Це депутат Канівської міської ради, опозиціонер, громадський активіст, багаторічний керівник міського осередку Партії зелених України.

Саме завдяки його активній громадській позиції Каневу свого часу вдалося «відбитися» від фірми «Нібулон», якій раптом закортіло ощасливити канівчан - побудувати перевалочний зерновий термінал прямісінько під боком у міста на березі ріки Дніпро. Про супутні «дарунки» для містян - інтенсивний рух важковагового транспорту, хмари куряви, що її будуть здіймати численні зерновози під час навантаження/розвантаження зерна - «Нібулон» скромно промовчав.

Тодішня міська влада продемонструвала повну лояльність до новоявленого «інвестора», була з ним «вась-вась», тихо очікувала на власну вигоду і, позичивши очі в Сірка, «продавала» канівцям ідею щодо того, скільки «Нібулон» вкладе в місто інвестицій - в дитячі майданчики, дороги, інфраструктуру.

Коржов не клюнув на лукаві обіцянки зернового гіганта. Після скрупульозного вивчення суті питання, консультацій з фахівцями він прийшов до висновку, що шкоди від терміналу для Канева (у тому числі, для здоров'я містян) буде в десятки разів більше, аніж користі. За підтримки колег-депутатів, засобів масової інформації, не зважаючи на конформістську позицію тодішньої «промерської» частини депутатів на чолі з мером Василем Коломійцем, депутату Володимиру Коржову на громадських слуханнях вдалося переконати містян дати «Нібулону» відкоша. Фірма покинула місто ні з чим.

Важко переоцінити роль Володимира Коржова і в справі приведення до притомності «великого дезодоратора» повітря в Каневі - фабрики з виробництва грибів шампіньйонів «Укршампіньйон». Багато років фабрика, розташована на в'їзді в місто, регулярно забруднювала Канів густим смородом від своїх цехів з виготовлення компосту, які не були обладнані належною вентиляцією. Тодішня влада разом із частиною депутатів також мовчала «в тряпочку», боячись навіть пікнути проти гіганта грибної індустрії.

До справи знову довелося братися активістам на чолі з В.Коржовим. Листи в десятки інстанцій, численні депутатські запити, перевірки, акції протесту - до чого тільки на вдавалися активісти, а таки домоглися свого.

Зрештою керівництво «Укршампіньйона» під тиском громадськості й активної протестної кампанії, розгорнутої в пресі, змушене було закупити обладнання і різко обмежити викиди забруднюючих речовин у довколишнє середовище. Канівці дихнули вільніше. Повітря над Каневом біль-ше не смерділо курячим послідом.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Минули роки, минули десятиліття. Пішов з Канева «Нібулон», закрився «Укршампіньйон». А Володимир Коржов нікуди не подівся. Як працював, так і працює, продовжуючи разом із колегами стояти на захисті інтересів жителів громади. А ті як довіряли йому, так і довіряють, регулярно обираючи депутатом Канівської міської ради, розуміючи, що справ для цієї людини в нашому місті - непочатий край.

Зовсім іншої думки про Коржова міська влада й нинішня провладна частина депутатів. Вони як ненавиділи його, так і продовжують тихо ненавидіти. Для влади він як кістка в горлі, як червона ганчірка для бика.

Усім відомий вислів Канівського міського голови І.Ренькаса, коли він, виміщуючи безсилу лють на опозиціонерові, який разом із колегами-депутатами О.Колядою, В.Хоменком, О.Воюцькою, М.Майстренком, С.Ткаченком та іншими протистоять свавіллю в Канівській міськраді, привселюдно обізвав Володимира Коржова покидьком. Це вже було за гранню.

Щось схоже ми чули від президента-втікача В.Януковича, котрий у безсилій люті теж обізвав лайливим словом тих, хто «заважав жити» тодішнім регіоналам.

Але людському цинізму має бути межа. У канівської влади її, схоже, немає. Не примудрившись «укусити» В.Коржова образами, не скомпрометувавши його як депутата і підприємця, не знайшовши в його діяльності жодного криміналу (а шукали, слід зазначити, дуже ревно), влада вирішила помститися - уявіть собі! - підприємству, куди В.Коржов влаштувався на роботу. До речі, це крупне підприємство є одним із головних наповнювачів міської скарбниці за сумою сплачених податків. Утім, це не зупинило провладних депутатів.

Отже, ситуація була така. На чергове засідання сесії Канівської міськради 7 листопада ц.р. вже вдруге поспіль було винесене буденне питання, а саме - про зміну цільового призначення земельної ділянки для підприємства, на якому працює депутат Володимир Коржов. Земельна ділянка підприємству давно виділена, вона розташована поблизу вказаного підприємства… Зазвичай, депутати з таких питань голосують, як кажуть, не моргнувши оком. Подумаєш - підприємство мало намір здійснювати на цій ділянці житлове будівництво, а тепер просить додатково надати йому право ще й на комерційне будівництво. Це ж не якийсь кіт у мішку чи шарашкіна контора, що приїхала бозна звідки. Згадане підприємство відоме на весь Канів, близько 50 років веде тут свою діяльність, які можуть бути питання?

Можуть. І виникли вони саме через те, що на підприємстві працює депутат-опозиціонер Володимир Коржов. Дрібна й підступна помста. Якраз у стилі нинішньої канівської влади.

Отже, за ухвалення цього рішення проголосували депутати-опозиціонери - Олена Воюцька, Єлизавета Капітан, Олександр Коляда, Володимир Коржов, Оксана Леонова, Михайло Майстренко, Віктор Хоменко. До них з невинними очима скромно приєднався і міський голова Ігор Ренькас. Тимчасом провладна частина депутатів як за командою категорично відмовилася брати участь в голосуванні. В результаті рішення по підприємству було провалене.

Щодо контраверсійного голосування «білого та пухнастого» міського голови і його провладної більшості. Браво, Ігоре Олександровичу! Вищий пілотаж! Таким кульбітам навіть ворожий шахед позаздрив би.

Але ми знаємо, звідки ноги ростуть. Ми пам'ятаємо, що саме для вас Володимир Коржов - найбільша кістка в горлі. Саме ви обзивали його публічно. Саме він «заважає» вам жити. А депутати з провладної групи, які зірвали прийняття рішення по одному з найбільших підприємств Канева (їх імена: Надія Голда, Василь Зубко, Олександр Корнієнко, Євгеній Маланчев, Оксана П'яткова, Тетяна Ренькас, Олександр Штейман, Сергій Якименко) - це рядові пішаки на шаховій дошці, де ферзем рухаєте ви. Утім, до пори, до часу…

ЕПІЛОГ

Ницо помщатися іншому, якщо не можеш «укусити» прямого опонента. Утім, заручником містечкових «політичних ігор» Ігоря Ренькаса та його команди став не рядовий підприємець з «хитрого ринку», не бабця з консервацією, «незаконно» розкладеною на тротуарі біля АТБ, а велике промислове підприємство нашого міста. Воно не беззахисне, у нього є свій згуртований колектив, своє керівництво в столиці, свої плани розвитку, зрештою, свої амбіції.

Совати палиці в колеса такому підприємству - ризиковано й доволі небезпечно. А тиснути на опозиційного депутата через начальство на підприємстві, де він працює, наївно і смішно. Такі фокуси давно вже не проходять. Не пройдуть і цього разу.

Тож шановна провладна частина депутатів міськради, шановний міський голово! Не страждайте дурнею і не влаштовуйте в нашій громаді небажаних протистоянь і точок напруги. Чи ви забули, що в країні війна?..

Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ