|
Кому війна, кому ресторани… | Автор: | № від 28 березня 2024 року |
ГОСТРО >>>>>
Під час війни потрібен позитив. Але не такий, коли в одній родині оплакують сина, привезеного в домовині з фронту, а за квартал звідси у ресторані на березі Дніпра в цей час лунає гучна музика і кількадесят людей, добряче хильнувши, безтурботно святкують чийсь день народження - співають, гарцюють, жартують, регочуть...
Буквально декілька тижнів тому в нашому місті між будинками №35 і №37 по вулиці Героїв Дніпра відкрився… Ні, не хаб для волонтерів, не притулок для біженців, не центр реабілітації для поранених воїнів… У нас у Каневі відкрився новий ресторан.
На місці невеличкого м'ясного магазинчика, який знаходився між вищевказаними багатоповерхівками і належав родині місцевих підприємців Петренків, відкрився великий ресторан. Це була не реконструкція, не переобладнання чи добудова. Все було по-дорослому. Люди вклалися серйозно. На місці колишнього скромного магазина збудували помпезне двоповерхове приміщення під ресторан з розлогою терасою. Поруч облаштували автомобільну парковку. Поки під Вугледаром, Херсоном, Роботиним наші солдати спливають кров’ю, відбиваючи атаки кацапської наволочі, в новому канівському ресторані влаштовуються гульбища, публіка бухає, гоцає, веселиться...
Не питаю, звідки люди беруть гроші на будівництво ресторанів. Якщо чесно заробляють, чесно сплачують податки, - хай собі працюють. Питаю про інше: звідки власне береться в головах ця маячня - будувати ресторани під час війни? Невже нікуди гроші подіти? Ну, маєте ви їх вдосталь - сидіть тихцем, слиньте, перераховуйте щовечора, запихайте під подушку, радійте мовчки. Так ні - на очах в усього міста посеред житлового мікрорайону звели хороми для розваг з музикою, гоцалками, піснями.
Багато канівців, коли скінчиться війна, скажуть: з нашої родини на фронт пішов батько, син, брат, зять. Хтось повернувся, хтось ні. Жінки, діти, старі, котрі залишилися, жили в скруті, останню копійку донатили на ЗСУ.
А що скажуть наші модні ресторатори? Що під час війни за «останні копійки» побудували в Каневі ще один ресторан? Цим можна буде пишатися? Про це з гордістю можна буде розповідати дітям і онукам? Ви серйозно?
На війні гинуть канівські чоловіки - старші за віком і зовсім молоді хлопці. У місті регулярно лунають траурні марші, плачуть згорьовані матері й дружини, біля місця прощання з загиблими зупиняється рух транспорту, останню шану героям віддають, опускаючись на коліна, люди. А в цей час хтось складає святкове меню чергового бенкету…
Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ
(А) |
|