ВІСТІ ІЗ СТЕПАНЕЦЬКОЇ ГРОМАДИ >>>>>

АТО, схід, війна, агресор - чи не щодень ми чуємо ці страшні слова. Війна, як її не назви, все одно безжальна. Не одне життя вона вже підкосила, не одні крила обпалила своїм пекельним подихом, не одна мати встигла посивіти. Повертаються хлопці з війни додому, приносять у своїх очах якийсь дивний відбиток, якийсь невимовний біль, який для багатьох так і залишається незрозумілим. Але на щастя є люди, яких чуже горе не залишає байдужим.

У Степанцях, на вулиці Слобода проживає Сергій Чугреєв, депутат Степанецької сільської ради, який має велике серце. Він завжди відгукується на прохання про допомогу. Ось і нещодавно до нього звернувся сільський голова Олександр Яременко з проханням допомогти Михайлу Кучеру, учаснику АТО, 1987 року народження, який проживає в Степанцях із 2016 р.

29 січня 2015 р. Михайло Кучер був мобілізований до Збройних Сил України та направлений у Донецьку область. Чоловік служив у 93-й бригаді, потім уже з власної ініціативи продовжив службу на контрактній основі у військовій частині в місті Біла Церква, звідки відправився у Донецьку область (село Верхньоторецьке) у 72-у бригаду.

Тут і сталась трагедія, яка змінила життя Михайла. 30 листопада 2016 року він обходив місцеву територію, за ним бігли собаки, які зачепили розтяжку. Пролунав вибух. Воїн отримав мінно-вибухове сліпе поранення обох ніг і правої руки, усього лікарі нарахували 12 переломів. Дуже постраждала ліва нога. Першу допомогу йому надали в м.Бах-мут Донецької області, потім гвинтокрилом переправили до Харкова, далі - літаком до Києва у військовий шпиталь.

Лікування було довготривалим. Оскільки солдат знаходився на службі, то медичну допомогу йому надавали безкоштовно. А з лютого до кінця квітня ц. р. Михайло лікувався в госпіталі міста Біла Церква вже за власний рахунок.

Коли чоловік виписався з лікарні, йому знадобилася допомога, щоб дістатися додому. За депутатом Сергієм Чугреєвим діло не стало, він поїхав за ним на власному авто до Білої Церкви й привіз додому у Степанці.

Наступного дня Михайлу потрібно було поїхати до Миронівки у невідкладних справах, він знову звернувся до керівництва громади, і знову його звернення не залишилося без уваги. На цей раз йому допоміг Віталій Ракоїд, який не пошкодував власного часу й коштів, аби Михайло зміг дістатися до Миронівки й повернутися назад.

- В учасників АТО нашої громади є надійний тил, - говорить Олександр Яременко. - Ми цінуємо їх подвиг і завжди готові допомогти вирішити проблеми, що виникають у них у мирному житті.

Підготувала Людмила ХОМЕНКО