ІСТОРІЯ >>>>>

У День захисника України - 14 жовтня відзначають створення Української повстанської армії, яка постала на початку 1942 року. УПА "Поліська Січ" на той час підпорядковувалася Державному Центру Української Народної Республіки в екзилі, головою якого був Андрій Лівицький (1879-1954), уродженець с.Ліпляве, канівський адвокат у 1910-1912 роках.

Із початком Другої світової війни Державний Центр УНР, який очолював Андрій Лівицький, знаходився у Варшаві. Перша повстанська армія з українців постала на теренах Північної України та Білоруського Полісся. 5 серпня 1941 року в договорі про співпрацю між проводом ОУН у Львові і Укра-їнською Повстанською Армією "Поліська Січ" було зазначено, що УПА, "як зародок української національної збройної сили, не підлягає жодній політичній партії чи організації, а тільки державному центрові УНР". Очолив нову формацію отаман Тарас Бульба-Боровець (1908-1981 р.р.). Із літа 1943 року УПА змі-нила назву на Українську народно-революційну армію. У той період в Західній Україні вже постали, як окремі збройні формування, Українські повстанські армії під проводом Юрія Шухевича та Миколи Лебедя, скеровані ОУН. До Поліської Січі входило від 3000 до 10000 українських вояків.

12 березня 1945 року в Німеччині з ухвали ДЦ УНР постав Український Національний Комітет (УНК), який відповідно до проголошеної Декларації приступив "до створення Укра-їнської Національної Армії, що має відновити боротьбу за українську державність". До нової збройної сили мали увійти українці, які досі перебували у складі німецьких збройних сил та інших військових формаціях - "в українській уніформі, під українським національним прапором, освяченим попередньою боротьбою". Тоді ж до складу УНА увійшли 400 вояків бригади особливого призначення отамана Т.Бульби-Боровця та 1-а Українська дивізія. Але після закінчення Другої світової війни та створення соціалістичного табору у Східній Європі даний проект так і залишився декларативним. Та все ж 1 листопада 1968 року з нагоди відзначення 25-річчя створення 1-ї дивізії Української Національної Армії Микола Плав'юк, Генеральний cекретар Світового Конгресу вільних Українців у Канаді заявив: "… як чверть століття тому - вимогою хвилини було стати в ряди українських військових формацій, які змагались проти всіх окупантів України, так і тепер нагальною вимогою є зберігати українську спільноту від різних нищівних впливів та допомагати нашим рідним, які в умовах тотального поневолення змагаються за збереження духовних скарбів та самобутності нашого народу".

У Києві 22 серпня 1992 року була підписана Грамота про складання повноважень і припинення діяльності Державним Центром Української Народної Республіки в екзилі (в еміграції), який діяв від 22 січня 1918 року до ухвалення сесією Верховної Ради УРСР Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. У Заяві керівництва Державного Центру УНР в екзилі, який на той час знаходився у Філадельфії (США), було зазначено, що "проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки".

Таким чином, сьогодні ми можемо вважати сучасну укра-їнську армію правонаступницею першої Української Повстанської Армії, створеної під проводом нашого земляка Андрія Лівицького.

Костянтин АНДРІЄНКО

На фото: А.Лівицький