ВИБОРИ-2017 >>>>>

Минуло півроку з того часу, як у Канівському районі утворилася перша об'єднана територіальна громада - Степанецька. На черзі створення ще одної - Ліплявської. Цього разу об'єднатися вирішили три лівобережні села - Ліпляве, Келеберда та Озерище. Центром новоствореної ОТГ ви-значено село Ліпляве. Виборча компанія вже стартувала - комісія зареєструвала дев'ятьох кандидатів на посаду Ліплявського сільського голови. Один із них - Олександр ДІХТЯРЕНКО.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА. Олександр Васильович Діхтяренко народився 1975 року в селі Ліпляве.  Освіта вища, спеці-альність - лікар ветеринарної медицини. Місце роботи - комунальне підприємство "Міський ринок" (Канів). Одружений, виховує двох дітей

Маємо використати шанс

- Олександре Васильовичу, що, на вашу думку, принесе селам децентралізація і об'єднання громад?

- Можна довго сперечатися, обговорюючи плюси і мінуси, що їх принесе об'єднання сільських громад. Мені відомо, що серед жителів сіл є різні думки щодо цього. Хтось вважає децентралізацію "початком кінця" для малих сіл, хтось очікує, що разом із об'єднанням нам на голови посиплеться манна небесна, комусь зовсім байдуже, які зміни принесуть ці процеси. Я ж вважаю, що істина, як завжди, знаходиться посередині. Процес об'єднання територіальних громад, на мою думку, неминучий. Рано чи пізно, з власної волі чи без неї, села муситимуть об'єднуватися, аби виживати разом. Тож чому не використати можливість об'єднатися на цьому етапі добровільно й самим вплинути на процес? Що саме він принесе громаді, залежить від нас самих. Зможемо використати можливості, які відкриються перед нами, - будемо поступово будувати спроможну громаду й разом рухатися вперед. Відпустимо ситуацію - втратимо шанс на розвиток.

Хто, якщо не ми?

 - Чому ви вирішили балотуватися на посаду голови в новоствореній ОТГ?

 - Перш за все тому, що сам народився і виріс у Ліплявому. Тут ходив до школи, тут зустрів своє кохання й створив власну родину. Мої батьки і батьки моєї дружини живуть у селі Ліпляве. Ми з дружиною свого часу перебралися до Канева, оскільки в місті було простіше знайти роботу. Однак щовихідних ми буваємо в рідному селі, навідуємо батьків, допомагаємо їм по господарству. Тож, не дивлячись на те, що фактично ми живемо за декілька кілометрів від Ліплявого, ми продовжуємо жити його життям, його проблемами, на-діями і сподіваннями.

Мені не байдужа подальша доля моєї малої батьківщини. Крім того, я маю досвід і знання, які можуть знадобитися моїй громаді, яка стала на шлях об'єднання. Я маю власне бачення того, як вирішити спільні проблеми селян, і хочу, аби моє рідне село й села, котрі увійдуть до об'єд-наної громади, сповна використали можливості, що їх надає нам держава під час децентралізації. Впливати на цей процес зсередини набагато ефективніше, ніж зовні спостерігати, як це відбувається без твоєї участі.

З дитинства батьки вчили мене - хочеш зробити щось якнайкраще - зроби це сам, не перекладаючи відповідальність на чужі плечі. Саме тому, аби через декілька років не шкодувати про те, що щось пішло не так, як хотілося, як планувалося, я й вирішив балотуватися на посаду голови Ліплявської об’єднаної територіальної громади.

Я готовий взяти на себе відповідальність за те, як розвиватимуться наші села найближчі п'ять років. Сподіваюсь, громада підтримає мене, адже інтереси ліплявців, келебердян і озерищан - це інтереси моїх батьків, родичів, друзів, а значить, і мої особисті.

Один у полі не воїн

- Вас на виборах Ліплявського сільського голови підтримує Аграрна партія. Чому ви зробили вибір на користь саме цієї політичної сили? Чи не простіше було йти на вибори самовисуванцем?

- По-перше, один у полі не воїн. Мені, як людині новій у політиці, потрібна підтримка й надійне плече тих, хто вже має досвід у цій сфері. По-друге, незважаючи на те, що я більше десяти років живу в місті, я вважаю себе сільським жителем, якому близькі проблеми села та людей, котрі працюють на землі.

Я давно почав придивлятися й спостерігати за діяльністю Аграрної партії. Цікавився програмою, особистостями, які об'єднались навколо неї, аби захистити права селян і аграріїв. На мій погляд, Аграрна партія - єдина політична сила, що відстоює інтереси жителів села й землеробів. Саме ця політична сила стала на захист найбільшої святині для нас, українців - землі, зібравши більше трьох мільйонів підписів проти зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Аграрна партія - чи не єдина з-поміж інших має свою ідеологію, яка полягає в об'єднанні українського суспільства загальними прагненнями до справедливості, взаємоповаги між державою та людьми, подоланні бідності, підвищенні конкурентоспроможності українських товарів і послуг на світовому ринку, політичного авторитету України на міжнародній арені. Завдання, які ставить перед собою партія, зрозумілі кожному українцю - подолати корупцію, дати людям роботу і гідний дохід, забезпечити доступні ціни на продукти харчування. Мені, звичайному сіль-ському жителю, близькі ідеали людей, котрі об'єднались під прапорами Аграрної партії. Моє особисте бачення подальшого шляху України співзвучне із ідеєю й завданнями цієї партії. Я глибоко переконаний, що земля і люди, які на ній працюють - найбільші цінності. Відтак і влада в Україні має належати не олігархам, а простим людям, громадам.

- Ви знайшли підтримку в керівництві Аграрної партії?

- Так. Лідер "аграрників" Віталій Скоцик переконаний - найкраще служити людям буде той, хто вийшов із цього села чи містечка, хто має з людьми спільні інтереси, розуміє їхні проблеми. Я маю відповідну освіту аграрного напрямку, досвід роботи, прагнення розвивати село. Тож керівництво партії підтримало мою кандидатуру. Для мене це має велике значення, оскільки Аграрна партія ніколи не залишає своїх людей без підтримки.

Так, найближчим часом керівництво партії організовує спеціальні курси для представників об'єднаних громад, на яких своїм досвідом ділитимуться ті, хто вже успішно пройшов шлях створення громади, а також економісти, фінансисти, юристи й інші фахівці, котрі навчатимуть тонкощам роботи в ОТГ, починаючи від формування бюджету, до розвитку інфраструктури і участі у грантових програмах. Вважаю, що такі навчання має забезпечувати в першу чергу влада, яка повинна бути зацікавлена в тому, аби децентралізація була успішно запроваджена, й новостворені громади успішно розвивалися. Я обов'язково скористаюся можливістю отримати ці знання, аби в подальшому використати їх у роботі, якщо громада довірить мені посаду сільського голови.

Не святі горщики ліплять

- Ви говорите, що готові здобувати нові знання. Чи означає це, що тих знань, якими ви володієте сьогодні, недостатньо для успішного управління громадою?

- Мій досвід підказує, що знань ніколи не буває забагато, а вчитися ніколи не пізно. Так, я не маю досвіду роботи в органах державного управління чи місцевого самоврядування. Але я не вважаю це своїм недоліком. Поясню, чому. Людина, яка вже має досвід, скоріше за все, працюватиме за старим шаблоном, який не завжди є ефективним. Відсутність певного досвіду - це, насамперед, відсутність усталених штампів, звичних схем, нестандартний, а іноді й креативний підхід до роботи. Зрештою, пригадаймо старе українське прислів'я - не святі горщики ліплять. Об'єднана громада - явище в нашій країні нове, відтак потребує нових методів. Тут бажання служити інтересам громади набагато важливіше, ніж досвід роботи в старій системі, яка не виправдала себе. Краще обрати на посаду голови ОТГ людину, яка на перших порах, можливо, й припускатиметься помилок, зате віддано працюватиме на громаду, аніж ту, яка служитиме корупційним інтересам.

У всіх селах спільні проблеми

- Які, на вашу думку, основні проблеми в селах, що збираються об'єд-натися в Ліплявську громаду?

- Найбільша спільна проблема наших сіл - відсутність достатньої кількості робочих місць. Не маючи роботи й заробітку, а відтак і можливості забезпечити свої родини, молоді люди із сіл їдуть туди, де можна влаштуватися на підприємство, завод чи фабрику. І хоча Ліпляве, Озерище та Келеберда не найвіддаленіші населені пункти району, із часом молодь, працюючи в місті, перебирається туди жити. Це призводить до того, що в селі залишається все менше людей, знижується народжуваність, село старіє, а значить, втрачає перспективу. Завдання ОТГ, на мій погляд,  полягає у тому, аби створити належні умови для розвитку малого й середнього бізнесу на своїй території. Бізнес створить робочі місця, а заодно принесе прибуток у вигляді податків до бюджету громади.

Ще одна проблема - незадовільний стан шляхового покриття між селами та Каневом. Багато хто з селян працює в місті й щодня добирається до роботи на власних автомобілях по розбитих дорогах. Підрахувавши вартість пального й витрати на ремонт транспорту, дехто з них вирішує, що жити у місті буде дешевше, ніж щодня долати де-кілька кілометрів аварійними шляхами. Крім того, цими шляхами до села добираються автобуси, швидкі допомоги, машини з хлібом, іншими продуктами.

Не останню роль відіграють екологічні проблеми. Ми маємо зберегти й передати наступним поколінням довкілля, повітря, воду й землю хоча б у тому стані, в якому вони дісталися нам у спадок від наших батьків. Проте великий бізнес у нашій державі є "священною коровою". Часто керівництво району більше цікавить наповнення бюджету, ніж екологія та здоров'я жителів сіл, на території яких будуються і працюють потужні підприємства. Так, податки важливі, однак люди не менш цінні. З цим треба боротися. Звичайно, ми не говоримо про потребу закриття великих бюджетоутворюючих підпри-ємств, однак завдання влади, на мою думку, має полягати і в жорсткому контролі за дотриманням підприємствами екологічних вимог. Великий бізнес, отримавши надприбутки на нашій землі й виснаживши природні ресурси, може переїхати на інше місце, в інший      район чи область, а люди залишаться жити без води, із забрудненими водоймами, грунтом і підірваним здоров'ям. 

Сфера охорони здоров'я також потребує покращення. Право на якісне медичне обслуговування однаково мають і жителі сіл, і містечок, і великих міст. Проте на практиці селяни обділені увагою медиків і кваліфікованих лікарів, оскільки живуть на великій відстані від лікарні чи поліклініки. Думаю, що об'єднавшись в одну громаду, ми зможемо більш ефективно вирішувати ці та інші проблемні питання.

Життєвий шлях

- Розкажіть про себе, батьків, родину.

- Я народився в 1975 році в селі Ліпляве. Мій батько Василь Петрович на той час працював водієм у місцевому радгоспі, мати Тетяна Павлівна трудилася вихователем у дитячому саду в Ліплявому, а згодом стала його завідуючою. Я навчався у Ліплявській загальноосвітній школі, закінчивши яку, вступив до Білоцерківського національного аграрного університету на факультет ветеринарії. По закінченні мріяв повернутися до рідного села й працювати в радгоспі ветлікарем, однак моїм мріям не судилося втілитися в життя. Коли в 1998 році я отримав диплом, роботи в радгоспі для мене вже не було, а з часом не стало й самого радгоспу. Я влаштувався до Канівської районної лікарні ветеринарної медицини, де працював до 2004 року. Далі, отримавши ліцензію, став займатися приватною практикою.

Із 2011 року по сьогодні працюю спеціалістом з ветеринарних питань і охорони праці в Канівському комунальному підприємстві "Міський ринок". Я одружений, моя дружина Олена Василівна працює спеціалістом у фінансовому управлінні виконкому Канівміськради. Ми виховуємо двох чудових дітей - 16-річну доньку Софію та 7-річного сина Антона.

Гуртуймося заради майбутнього

- Як поставились рідні до вашого рішення йти на вибори?

- Я єдиний син своїх батьків, і вони завжди підтримують мене в усіх починаннях. Так було, коли я вирішив здобути фах ветлікаря, коли зібрався створити власну родину й в усіх інших важливих рішеннях. Дружина Олена також була і залишається для мене не тільки матір'ю моїх дітей, а й надійним партнером і другом, який вірить у мене і надихає на нові звершення. І батьки, і дружина, і донька, і близькі друзі - усі підтримують моє рішення балотуватися на посаду голови Ліплявської ОТГ. Це допомагає мені й зміцнює віру у власні сили. 

- На чиї голоси ви розраховуєте на виборах?

- У першу чергу на голоси простих людей, які, як і я люблять своє рідне село й розуміють - аби вижити в цей складний час потрібно об'єднувати зусилля й покладатися тільки на власні сили, підтримуючи одне одного, підставляючи плече тим, хто потребує допомоги. Розраховую на підтримку старшого покоління ліплявців, келебердян і озерищан, людей праці, колишніх працівників колгоспів і радгоспів, тих, хто знає моїх батьків; моїх друзів, однолітків, які втомилися пасивно чекати на позитивні зміни; на молодь, яка як ніхто прагне постійного розвитку й руху вперед. Хочу відмітити, що я розраховую не лише на їх голоси, а й на плідну співпрацю з усіма, хто прагне жити в справедливій, успішній громаді, хто готовий не лише на словах, а й на ділі довести свою любов до рідного краю, хто має цікаві ідеї щодо розвитку бізнесу, об'єктів інфраструктури на території нашої об'єднаної громади. Я знаю, що одна людина не може зробити все, але якщо їй вдасться згуртувати навколо себе інших, об'єднаних спільною ідеєю, то разом їм усе під силу.

Нехай переможе кращий

- Як ви оцінюєте своїх конкурентів по виборчих перегонах?

- Усіх своїх конкурентів я вважаю гідними поваги. Кожен з нас має своє бачення того, як і в якому напрямку має розвиватися об'єднана громада. Кожна кандидатура має свої переваги і недоліки, оскільки усі ми живі люди. Я сподіваюся, що нинішня виборча компанія відзначиться чесністю,порядністю й взаємоповагою між опонентами. Зрештою, виборчі перегони невдовзі закінчаться, нам усім доведеться й далі жити і працювати разом на цій землі. Тож я хочу побажати своїм конкурентам удачі, і хай переможе кращий з нас!

Підготувала Юлія ТАШАНЬ 

На знімку: О.Діхтяренко