ПАМ'ЯТЬ >>>>>

Зруйнований канівський залізничний міст через Дніпро - одна з відомих особливостей нашого міста. Він приваблює фотографів і художників, туристів і місцеву молодь. Проте мало хто знає, що міст, який з'єднував береги Дніпра в районі Канева, був зруйнований 75 років тому під час наступну на місто німецьких військ. У переддень 75-ї річниці із дня підриву мосту "Дніпрова Зірка" надає слово директору Канівського клубу-музею "Ветеран" Володимирові Балану, котрий дослідив події тих днів.

Згідно з даними оперативного зведення штабу 26-ї армії 16 серпня 1941 року о 16-й год. 30 хв. після відходу 4-ї повітряно-десантної бригади, яка прикривала відступ радянських військ на лівий берег Дніпра, був здійснений підрив канівського залізничного мосту.

"После отхода частей 4-й ВДБР  железнодорожный мост был нашими частями взорван, упало в воду две фермы. Взрыв произведен в 16 ч. 30 мин. Понтонный мост на протяжении около100 метровповрежден противником", - зазначено в оперативному зведенні. Нещодавно стало відомо ім'я офіцера, котрий героїчно підірвав залізничний міст. Що ж передувало цій події? 

Станом на 20 липня 1941 року залізничний міст був пристосований для пропуску автомобільної та гусеничної техніки. Також була зведена понтонна переправа через Дніпро, завершувалось будівництво дерев'яно-наплавного мосту.

Охорону залізничного мосту забезпечували 68 бійців 56-го залізничного полку, озброєні гвинтівками й п'ятьма кулеметами. Прикриття від наземного противника здійснювалося силами 4-ї повітряно-десантної бригади, прикриття повітряного простору - силами трьох окремих зенітних артилерійських дивізіонів. Із прибуттям до Канева зенітників, був створений Канів-ський бригадний район протиповітряної оборони. Наземна оборона переправ була посилена бійцями 94-го прикордонного загону. Вранці 29 липня 1941 року ворожі бомбардувальники провели перше потужне бомбардування канівських переправ, у результаті якого загинули люди, було пошкоджено понтонний міст, зруйновано під'їзд до дерев'яного наплавного мос-ту.

10 серпня залізничний міст також був пошкоджений і став непридатним для руху залізничного транспорту. Так, бронепоїзд № 56, який знаходився в районі мосту, втратив маневреність.

14 та 15 серпня 1941 року з канівського плацдарму були виведені 12-а танкова дивізія та 5-й кавалерійський корпус. Увечері 15 серпня наші війська, які вже не могли проводити наступальних дій, під тиском групи військ генерала Шведлера почали відступ до Канева. В цей час надійшов наказ командуючого армією про відступ і займання оборони на лівому березі Дніпра. О 21-й год. 30 хв. 15 серпня 1941 року 1-а стрілецька дивізія повинна була розпочати відступ через міст, а інші до ранку 16 серпня мали завершити відступ. До окремих дивізій наказ про відступ надійшов вранці 16    серпня, коли бійці вже мали зайняти оборону на лівому березі. Тож відступ проходив під пос-тійними артилерійсько-мінометними й кулеметними обстрілами та бомбардуванням ворожою авіацією. Підступи до залізничного мосту прострілювались гітлерівцями з бобрицького напрямку навіть із стрілецької зброї. 

"16.08.41 г. противник открыл ураганный миномётный и артиллерийский огонь по мосту и подступам к нему, не допуская на мосту живых целей", - свід-чать записи у зведенні.

Ввечері 16 серпня рух техніки та особового складу по мосту став неможливим. Водії близько 50 автомобілів покинули машини на лівому березі, біля мосту разом із вантажем. Дивізії відокремили групи бійців для прикриття відступу наших військ. Більшість воїнів із складу цих груп загинули в бою, прикриваючи відхід товаришів.

Тимчасом радянські сапери відчайдушно намагалися пі-дірвати залізничний міст. Мінування проводили сапери 13-ї окремої залізничної бригади. Вони проклали три мережі мінування. Однак внаслідок обстрілу всі мережі були перебиті й у відповідний момент не спрацювали. Залишався лише один спосіб підриву мосту.

Під щільним вогнем ворога уродженець Хмельниччини старший лейтенант П.П.Чинюк  на великій швидкості виїхав на залізничний міст на автомобілі, завантаженому вибухівкою. Йому вдалося висадити в повітря вантажівку, внаслідок чого здетонувала вибухівка, закладена в конструкціях мосту. Це дало можливість нашим військам відступити. П.П. Чинюк залишився живим і навіть зустрів День Перемоги. За героїчний вчинок - підрив канівського мосту він був нагороджений орденом "Червоної зірки".

Дерев'яний наплавний міст, зведений за течією нижче залізничного, був висаджений у повітря командою підривників 37-го окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону під командою лейтенанта Х.М. Гайсина Ще раніше ця ж група підірвала дерев'яний міст через Дніпро біля Ржищева. Лейтенант Х.М. Гайсин із своєю командою отримав наказ провести додатковий підрив конструкцій залізничного мосту.

"Штабом 26-й армии был дан приказ окончательно уничтожить железнодорожный мост в городе Канев. Мост находился под обстрелом миномётно-пулемётного огня. Правый берег находился в руках противника. Тов. Гайсин с группой бойцов бесшумно перенесли по воде взрывчатое вещество и взорвали остатки моста. После взрыва лейтенант Гайсин без потерь возвратился со взводом в часть", - пишеться в зведенні.

Лейтенант Х. М.Гайсин також був нагороджений орденом "Червоної зірки".

Вдруге за свою історію канів-ський міст був підірваний вже німецькими військами при від-ступі вранці 24 вересня 1943 року.

Для сучасних канівців рештки залізничного мосту стали вічним нагадуванням про роки війни й солдатів, які віддали життя, боронячи рідну землю. Згадайте про них і в ці серпневі дні. Нехай пам'ять про відомих і невідомих героїв-захисників вічно живе у серцях людей. 

Володимир БАЛАН, директор Канівського клубу-музею "Ветеран" На фото: кадри з фільму: "Визволителі. Повітряний десант" (2010, режисер Павло Тупик)